3 - Б - класна сімейка

8 квітня

ДОБРОГО РАНКУ ДРУЗІ!

Українська мова.

1. Сьогодні останній урок з теми «Прикметник». Пригадай:

Прикметник - самостійна частина мови, у реченні завжди відноситься до іменника, вказуючи на його ознаки. Прикметник як частина мови: а) вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? чий? чия? чиє?, б) має несамостійні рід, число і відмінок, що залежить від роду, числа і відмінка пояснюваного ним іменника, в) у реченні виступає означенням або присудком

Прикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак – струнк-ого юнак-а, струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат

Прикметники виражають:

а) ознаки кольору (білий, бузковий);

б) розміру (широкий, малий);

в) віку (старий, юний);

г) смаку (солоний, кислий);

ґ) запаху (запашний, п'янкий);

д) матеріалу (металевий, кришталевий);

е) якості (твердий, гнучкий);

є) приналежності (батьків, мамин);

ж) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий);

з) внутрішні властивості (добрий, милосердний);

и) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний);

і) простору (далекий близький);

ї) часу (вечірній, завтрашній) тощо

2.Прочитай вірш Леоніда Первомайського. Випиши словосполучення іменників з прикметниками за допомогою запитань.

Срібні дерева,
срібне гілля,
сріблом пухнастим
вкрита земля.
Срібні у синьому небі
хмарки,
в срібних заметах
срібні стежки.

Визнач в якому значенні вжито прикметник «срібні».

2.Прочитайте слова, до кожного прикметника доберіть і запишіть синонім.

Красивий –

Гарячий –

Сумний –

Сміливий –

Балакучий –

Швидкий –

Відвертий –

Виконай завдання та запиши його в зошит:

https://learningapps.org/display?v=psbon18d520

Повтори пряме і переносне значення прикметників:

https://learningapps.org/display?v=pr2r8679520

Продовж виконувати завдання К.5, К.6,К.7, К.8, К.9 :

https://learning.ua/mova/tretii-klas/

   Читання позакласне.   Багато хто з вас читав казку «Чарівник Смагардового міста». Книга є переробленою версією роману Френка Баума «Дивовижний чарівник з країни Оз».
         Сьогодні рекомендую вам прочитати його оповідання про білого ведмедя.
Отримуйте задоволення, пізнавайте світ! Зміст прочитаного обов'язково обговоримо.

                                         Король білих ведмедів

Король білих ведмедів жив серед айсбергів у далекому північному краю. Він був старий і величезний, а ще мудрий і дружній з усіма, хто його знав. Тіло мав укрите густою білою шерстю, що виблискувала в промінні опівнічного сонця, наче срібло. Кігті в нього були міцні й гострі, тому він спокійно ходив по гладенькій кризі, легко ловив рибу та тюленів собі на прохарчування.

Тюлені лякалися, коли ведмідь човгав неподалік, і всіляко намагалися його уникати. А от чайки – і білі, й сірі, – його любили, бо він їм лишав недоїдки зі своїх бенкетів.

Часто його піддані, білі ведмеді, приходили до нього на пораду, коли хворіли чи мали інші неприємності, проте вони мудро трималися якнайдалі від його мисливських угідь, щоб не завадити його полюванню й не розізлити його.

Вовки, які часом забрідали на північ аж до айсбергів, шепотілися поміж собою, що король білих ведмедів або сам чаклун, або перебуває під захистом могутньої чарівниці. Бо, здавалося, жодна жива істота не може йому нічого вдіяти. Він завжди умів здобувати багато їжі й ріс більший і дужчий з дня на день, з року в рік.

А тоді сталося, що цей монарх півночі зустрів людину – і мудрість його підвела.

Якось він вийшов зі своєї печери серед айсбергів і побачив човна, що плив по смужці чистої води, вивільненої переміщенням літньої криги. У човні сиділи люди.

Великий ведмідь ніколи не бачив таких істот і тому пішов до човна, з дедалі більшою цікавістю принюхуючись до дивного запаху і думаючи, чи це друзі, чи вороги, добра їжа чи мертвечина.

Коли король підійшов до краю води, одна людина в човні звелась і дивним знаряддям зробила “бах!” Білий ведмідь відчув поштовх, мозок його заціпенів, думки покинули голову, велетенські лапи задрижали, підігнулися, й тіло важко впало на твердий лід.

Це все, що він запам’ятав.

Коли отямився, то кожен дюйм його величезної туші нестерпно болів, бо люди здерли з нього шкуру зі славетною білою шерстю й забрали з собою на корабель.

Понад ним кружляли тисячі друзів-чайок, намагаючись збагнути, чи їхній добродійник умер і чи вже можна його їсти. Та коли вони побачили, що він піднімає голову, стогне й дрижить, і зрозуміли, що він іще живий, то один птах проквилив товаришам:

– Вовки правду казали. Король – великий чаклун, бо навіть люди не змогли його вбити. Але він мучиться без шкури. Відплатімо за його доброту і даймо йому пір’я, хто скільки зможе.

Ідея чайкам сподобалась. Одна за одною вони висмикували дзьобами найм’якші пір’їнки з-під крил і, знижуючись, обережно кидали їх на тіло короля білих ведмедів.

А потім погукали його хором:

– Май відвагу, друже! Наше пір’я таке саме м’яке й гарне, як і твоя кудлата шкура. Воно захистить тебе від холодних вітрів і зігріє, коли спатимеш. Май відвагу й живи!

І король білих ведмедів мав відвагу стерпіти біль і жив, і знову став сильний.

Пір’я прижилося й росло так, як росло на птахах, і вкрило його, як раніше вкривала шерсть. Переважно воно було білісіньке на колір, проте деяке, від сірих чайок, надавало його величі трохи рябого забарвлення.

Решту літа і всі шість місяців ночі король виходив з крижаної печери тільки, щоб наловити риби чи вполювати тюленя. Він не соромився свого пір’яного вбрання, однак усе ще почувався в ньому дивно й уникав зустрічей з братами-ведмедями.

Увесь цей час на самоті ведмідь багато думав про людей, які його покалічили, і пригадував, як вони зробили голосний “бах!”, і вирішив, що правильно буде триматися від тих лютих істот якнайдалі. Так він став іще мудріший.

Коли місяць упав з неба, а сонце зійшло і айсберги засяяли під ним пишними веселковими дзвіночками, два білі ведмеді прийшли до печери короля спитати в нього поради про сезон полювання. Та коли побачили, що його велике тіло вкрите пір’ям замість шерсті, то засміялися, а один сказав:

– Наш могутній король став пташкою! Хіба хтось колись чув про пернатого білого ведмедя?

Король дав волю люті. Величним кроком він рушив на них з глибоким гарчанням і одним ударом велетенської лапи позбавив дражнильника життя.

Другий утік до своїх і приніс новину про дивний королівський вигляд. У результаті всі білі ведмеді зібралися на широкому крижаному полі, де серйозно обговорили дивовижні зміни, що сталися з їхнім монархом.

(далі буде)

Підготуйся до стислого переказу цієї частини оповідання.

Математика. Урок 13 ( завдання 6 не виконуємо.)

Я у світі. Сьогодні ти дізнаєшся, що будь-який вчинок має наслідки. За правопорушення несуть відповідальність не тільки дорослі, а й діти. З основними правопорушеннями, які чинять діти, та видами покарань за них ти можеш познайомитись у цій презентації: